Знову ніч

Знову ніч – все поринуло в сон,
Не почути ніде ані звуку,
Тільки дощ все ще б’є у вікно:
Він не виніс би довшу розлуку.
Кілька крапель злилося в одну,
Як сльозу сереблясту краплинку,
Замість літа настала зима
І не виправить вже цю помилку.
У дворі до нестями мявчить
Кошеня, не знайшовши притулку,
І, можливо, до ранку воно
Все ж загине в якомусь провулку.
Біль, що лежить на листах,
Недоспіваних строк у цю пору
Приведе у невимовний страх
Офіційних людей в час докору.
І зірветься із неба сльоза
Проливним, як у жовтні дощем,
І напише великий поет
Ще багато про цю ніч поем.