Омана

Клекоче хіть. Штовхає в пащу ночі.
В очах горить багаття забуття,
Оман дурман, п’янке, бліде латаття,
Зірок далеких і чужих сміття…

Не вирвешся з солодкого полону,
Ховай ікони, лий в кришталь вино,
Горить мостів над прірвою солома,
Холодний фосфор дивиться в вікно.

Тінь крил примар, пустих сердець литаври,
Пожухлі лаври, сну чортополох
На двох одного...Ранку сірі барви.
Слів мотлох. Сніг. Ілюзій епілог…