Мелодія життя...(з раніше написаного)

Кохання...це мелодія життя... Спонтанне,споконвічне та примхливе,
воно веде людину в небуття.
Будуючи мости,перелітаючи обриви...
То небуття солодке та гірке,
його не зрозумієш не кохавши..
Моє кохання стримане,палке,
тебе я поцілую,обійнявши.
Ти сонце,погляд твій пекучий і терпкий,
пече він тільки лиш мене.
При нашій зустрічі я відчуваю ти один..
Що я кохаю тільки лиш тебе.
І я злітаю,я здіймаюсь в небо...
До тебе я крізь вічності лечу,
а біля тебе солодко,так тепло...
Тебе до іншої ніколи не пущу.
Я буду жити,кохати,цінувати...
І дарувати усмішку тобі,
мені потрібно тільки знати,
що ти для мене завжди є.
Ти мій вулкан,моє прозоре небо,
ти вічність,погляд в небуття...
І ця усмІшка така мила,тільки лиш у тебе.
Тебе цілуючи забуду я про все.
Ти кожен крок,земна галактика,ти Всесвіт,
ти кожен подих,кожна мить життя.
Моє повітря,внутрішній мій світ.
Ти філософія життя,теорія буття...
Ти є один такий,та й іншого не треба,
я знаю,що тебе люблю.
Не покидай,не можу я без тебе,
не залишай мене одну.
Тобі присвячую пісні,поеми,
але важливо щой життя.
Мені присутність твоя дуже треба..
Я все життя,я кожну мить твоя.
Кохаю я тебе,ти чуєш я кохаю..
Не зраджу більше,обіцяю,не віддам.
І своє тіло лиш тобі я залишаю,
коли душа моя між хмарами літа...
Не забувай!живи!кохай!благаю...
Адже життя-це неповторна мить.
Тебе кохаю,та і ти кохаєш,знаю..
В житті такі щасливі тільки ми....