Засинаю, тримаючись за твою руку

Засинаю, тримаючись за твою руку,
Ти шепочеш: «Добраніч, моя дивовижна…»
Прокидаюсь від пестощів і поцілунку,
З ароматом духмяної кави – у ліжко.

Ще не знаю, що завтра мій лікар всміхнеться
І підтвердить, що мрія моя – вже реальність,
Від щасливої миті співатиме серце.
Полечу, щоб сказати тобі про цю радість.

Ще не знаю, що завтра з вікна у трамваї
Я побачу кохання моє у обіймах
Не моїх… Та я зараз про те ще не знаю...
Бо тоді мій трамвай буде йти в безнадійність.