Все навколо прикрасила віхола снігом

Все навколо прикрасила віхола снігом,
Жмурить лагідно сонечко очі руді,
Я дивлюся в віконце й тихенько радію,
Як в садочку сміються дівчата мої.

Розрум’янились щічки, блищать оченята,
Пустотливо летять у друг дружку сніжки.
Скачуть, бігають швидко мої янголята,
Наче пташки-синички - маленькі й стрімкі.

Я обожнюю радісний щебет дитячий,
І ніщо вже не втримає вдома мене,
Одягнусь, прихоплю пиріжечки гарячі
Й приєднаюсь з захопленням я до дітей.

Ми зіграємо разом в сніжки, в доганялки,
Помчимо на санчатах з крутої гори.
- Що, дівчата, покличемо нашого татка?!
- Тато, тато, хутчіш на подвір’я вже йди!

І наш тато, залишивши всі свої справи,
Галасуючи: - «Снігом засиплю усіх!», -
Як звичайний хлопчисько, ганятиме з нами;
До блакитного неба лунатиме сміх.