Осінній уривок...

Небо сталеве свинцевий тягар
Несе по безкрайнім просторі...
Приймають на себе негоди удар
Величні, прадавнії гори...
Помалу згасає осіння пожежа
Яскравого жару листків...
Річки застигають в безгучності тихо,
Мов шепіт відлуння віків...
Листочок червоний вогнем мерехтів
Самотньо в вечірньому лісі...
Холодного вітру бездушний порив
Раптово урвав його пісню...