Шелест

Я незнаю, чи то здалося
Чи то просто у сні я марив
Але шелест дібров, колосся
Принесли мені сиві хмари.

Принесли на великих крилах
І впустили його додолу
Падав шелест на землю білий
Укриваючи все навколо.

Падав шелест і в серці спомин
Неспокійний будив, тривожив:
Синій пролісок, мак червоний...
І твій усміх, на промінь схожий.

Ти зі мною. Ти поруч, мила.
Ні заметів, ні брил кришталю...
О, яка дивовижна сила
Полонила мене печаллю!

Давши серцю пісень вітрила,
Розтривожила сонну душу...
І тепер сумувати мушу
За весною у зиму білу.