Люде,люде...схаменіться,
Та довкола озирнітся.
Що ви робите сердешні?
До чого йдете,прейдешні.
Де ви бога загубили?
Віру в серці свою вбили
І навпомацки оте
Волочете житіє.
Щирість ви свою згубили,
Та повагу роздавили.
Схаменітся,обернітся.
На діла свої дивітся!
Що ви сієте довкола,
Неповагу лють небогу,
Та на небожів своїх
Піди в школу подивись.
Що не слово,то зараза.
Кожен міте набить глаза.
Що їм ті учителя!
Непотрібна вже й сім"я...
Вони себе виличають
Інших вже й непомічають,
Лиш сказали слово"хочу",
Щоб на блюді золотом.
Та якби їх батогом!!!
Та всю дурь оту розсіять.
Ні ж,на диво вже батьки
Стали нарікати,
Мов незнають вже що діять,
Я йому і так і сяк,
Та малії лиходії
Вивернутись можуть всяк.
То крути уже хоч як,
А самі ми всьм виною,
Що пошла нас стороною
Воспитанія наука.
Всякий знає,ото штука!
Та примінить його неможуть,
Хоч тепер вжей непоможе...
4.04.2010р.
|