Чия втім провина...

Скільки лиха люди знали,
Скільки зазнали біди,
Але так і непоняли,
Що виною втім самі.
Скільки війн було даремних,
А законів неприємних,
Скільки болю та чуми,
А виною утім, ми.
Досі жити ненавчились,
Самі з себе наглумились
І того нерозумієм,
Що за владу й гроші дієм.
Тягнем жирне покривало,
Та з усіх боків,
Легше від того нестало
Нажили лиш ворогів.