Ласкаво просимо

Одного разу в сяйві намист
До нас завітав багатий турист.
Дивився на всіх з золотих окуляр
Чи то бізнесмен, чи хитрий знахар.
Дивився на наших красунь і казав:
«Хочу одружитись, а з ким , не обрав».
Зайшов в Інтернет пошукати дівчат,
Потрапив у найвідоміший чат.
І швидко діставши свого гаманця,
Картинку із ним вставив замість лиця.
Сидів, потираючи бравий живіт
І кожній красуні писав свій «привіт».
Мабуть би, історії був це кінець –
Ніхто не повівся на гаманець.
Та раптом отримав у відповідь він:
«Здрастуй шановний, тобі мій поклін,
Я – українка, щира душа,
З тебе, повір, не візьму ні гроша.
Та зустрітись погоджусь лише за умови…»
«Я виконаю будь-що, не може бути й мови!»
Зрадів і за лисину взявся турист,
Бо думав, що має до всього він хист.
Та тільки розумне дівча чорноброве
Вміло принизити пустослова:
«Перша справа буде така:
Нумо станцюй ти мені гопака!
Друга умова, - дівка казала, -
З’їсти кіло часника й шматок сала.
Третє завдання, що там гадати,
Треба за день лиш город мій скопати!»
Туристу раптом погано стало –
Аж окуляри на носа упали.
Думав він довго, і каже тоді:
«Що за забави у вас молодих?
Інші народи на золото скупі,
Інших за гроші ти з легкістю купиш».
«Вам, чоловіче, сказати я мушу:
Ми, українці, кохаємо душу.
Маємо безліч гарних традицій,
Не в нашому дусі грошам підкориться.
Ми, українці, народ незвичайний:
Веселий, кмітливий, файний, охайний.
Не намагайтесь із нами змагатись.
Нам, українцям, є чим пишатись».