Дві дороги

Дві дороги розійшлися,
В широкому полі.
Та в далечінь подалися,
Вирвались на волю.

Бо вони й самі не знають,
Куди їм подітись,
Якщо хтось їх запитае,
Біжать щоб погрітись.

Та й не знають ті дороги,
Де їм зупинитись,
Дощовою краплиною,
Легенько умитись.

Вже давно, по цих дорогах,
Пробігали малята,
А тепер про них забули,
Поросли лиш колючки.

Заросли ліси,посадки,
Змії розвилися,
Дві дороги жили дружно,
Та й ті розійшлися.

Так і люди щось шукають,
Все за щось гризуться.
А за що й самі не знають,
Друг з друга, сміються.

Ні жалю нема ні в кого,
А ні краплі почуття,
Всі хотять життя легкого,
А комуж важке життя?