К...

У нетліннім краї слова,
що горить у сні моїм
я творив усе довкола
наче щось сказать хотів.
Кожна мить летіла швидко
з року в рік,з хвилини в долю
наче світ перевертіло
не дава мені покою.
Та історія нестримна
розкривала тут печаль
про незамкнуті вітрила,
про забутих вітром даль,
а печаль-вона покрила
наших прадідів,батьків,
та із настроем утримним
говорила тиха синь.
Стій,довкола озирнись,
чи то все вже так погано,
що на примусі звелись
тей народ,і звівсь спонтанно...
Що то за нестримні ритми,
що за довгих літ війна....
Ми-лиш молодь покоління,
дивних слів на каяття...