Украино

Україно,рідна дочко
Чом заплакалася ти
У оті щасливі дні
Непристанною сльозою…
Попри днини поколінь
Тихих вечорів недбалих
Тих сумних,довготривалих
Ти погасла на тім сході,
Коли сонце тільки встало
Чи то в дощ гроза кричала…
Ні,то ти,Вкраїно,вбралась в сльози
На печальній дорозі
На скрутім,сильнім морозі
У ту годину лиху
Закривалась у темну сльозу…
Україно,рідна дочко
Вподобань тобі нема
Розквіт неба з під чола
Гори бралися додолу
Ніби крилися од зову
Розплескаючись в траві
Чи оті нам вороги….
Скали,степ гримучий,небо
Від розстріляних потреба
Полягли вони в бою
За Вкраїноньку мою…
Україно,рідна дочко
Пеленами розстяглась
У насичені просторі
Де веліли наче зорі
Ти з вершини роздалась
Грізним криком до свободи
І зжима в руці клейноди
Знову крикнула у даль-
-Гей,народе,постривай…!