Тобі, мій краю...

Тобі, мій краю, молодість душі,
тобі моя любов, мої вірші.
Для мене рідна мова-твоя мова,
а найдзвінкіший спів-твої річки.
Для серця наймудріші твоє слово
і шепіт верб, що до землі гучкі.
Тобі моє дитинство а про тебе
я, краю, не забуду ще сто літ.
Хай ці слова полинуть хоч до неба,
щоб ти почув: "Я не забуду, й весь мій рід"!

Ще не минув дитинства час
і я радію кожен раз, коли побачу сині роси
чи запашні трави покоси,
коли проміння сонця грають,-
душа радіє з небокраєм.
І всі ці радощі душі
для тебе, краю, і вірші
лише присвячую тобі.