Щодення

Коли нам тяжко - нам без скону часу
ворожість непогоди, долі-лихоліття,
прийма багатство плеядності окрасу
зажурених ставків, дерев старості вітвя.

Безкрайність очей сповідує ту душу,
якій ми підкорились в подумках віків,
самі ми закохались, хоча мовчати мушу,
в барвах цвіт полине багатостей років.

Щодення незабутнє, зведе усіх разом,
і саме нещастя лікує розлучну долю,
полине з хвилюванням завтрашнім сном,
поверне назад обом старанність і волю.