Небо блискавками сяє

Небо блискавками сяє –
Гуркоче, гримить, верещіть
Смуток, шаленою зливою проливає –
На сіре, змінилась блакить.
Небо сльозами своїми
Стукає до мене в вікно,
І краплями дрібними й важкими –
Розбиває душі моєї скло.
Та знову посмішку дарує,
Що веселкою розквіта
І вже не плаче, не сумує,
А веселиться й ожива.
І вже не важке, не похмуре, та не сіре!
Таке далеке, радісне й привітне
І навіть у брудній калюжі оку миле.
Як завше у кольорі своїм – блакитне.