Ще один хеппі енд

- Привіт.
- Привіт.
Як справи?
- Сумував.
- До чого ця брехня?
- Та не брехня це...
- Чому ж тоді не телефонував?
Я в зоні. Не роби з мене паяца.
- Я думав...
- Менше б думав - більш робив.
- Чого бурчиш?
- Я не бурчу ніколи.
- Ага. Ти зараз станеш на диби...
- Не сердь.
- По пиву чи по кока-колі?
- Давай по пиву. Настрій - не "ого".
- Чому?
- Тому. Не лізь в мої проблеми.
- А може допоможе...
- ...алкоголь.
То кажеш - сумував?
- А ти даремно
іронізуєш...
- Любий, це - сарказм.
- Чим викликакний?
- Аура така вже.
- Я згадував тебе сім тисяч раз...
- ...по тисячі на день? Так рідко, кажеш?
А гикавки на тижні не було...
- Не віриш, бачу, й вірити не хочеш...
- Тобі як краще: "на одесу" в лоб
рубати правду чи промежи очі?
- Дивись не вбий тільки...:)
- Окей. 1:1.
- ...то граєм далі?
- Досить вже цих жартів.
Я, "блін", сім днів не сплю, не п'ю, не їм
і свято вірю в те, що дійсно вартий...
За пояс - гордість, я йому дзвоню,
уперше виявивши ініціативу,
на тому кінці голос з тоном "ню":
"Пробач - не сам..." Та я собі противна!
Ти спогади вкладаєш в три нулі,
і вже у цьому бачиться різниця,
а я з мільярда - втратила їм лік,
чекаючи, коли мені насниться
отой, кого рівняла в ранг богів,
практично, без півграма перебільшень,
такий весь милий, рідний, дорогий...
Щоб не здуріти - я катала вірші.
"не сам", "не сам" - здається чую дзвін
осколків серця битого ще досі,
луна по венам ходором - а він...
Нехай. Тепер я буду на морозі.
І не дави тут либу. Тридцять два?
Чи хочеш, щоб я перерахувала?
- Тридцять один. Чекай, бо голова...
Чи то земля скоріше закружляла...
- Не пий. З усього видно - в тебе глюк.
Ще на руках додом нести прийдеться.
А я...
- ...ти - диво. Я тебе люблю
і прошу...
- ...просиш що - руки і серця?
Та хоч мої підкови не сміши...
- я був не сам - я був з найкращим другом,
і він сказав, що я не заслужив
тебе. І я повірив. Чесно.
- Слухай...
давай по суті.
- Так, багато слів...
Щоб я тут з себе дурника не клеїв...
- А що - виходить.
- ...я би все зумів,
якби ти стала назавжди моєю.
- Ти кличеш мене заміж?
- Ні - у вир.
У душу.
В серце.
В першу чергу - в щастя.
Переступи образу і повір...
- ...чому мене?
- Тому що ти - найкраща.
__________________________________________________
Подстрочник:

- Привет.
- Привет. Как дела?
- Скучал.
- Зачем ты врёшь?
- Да не вру я ...
- Почему же тогда не звонил?
Я в зоне. Не делай из меня паяца.
- Я думал ...
- Меньше бы думал - больше делал.
- Чего ворчишь?
- Я не ворчу никогда.
- Ага. Ты сейчас станешь на дыбы ...
- Не серди.
- По пиву или по кока-коле?
- Давай по пиву. Настроение - не "ого".
- Почему?
- Потому. Не лезь в мои проблемы.
- А может поможет ...
- ... Алкоголь.
Так говоришь - скучал?
- А ты зря
иронизируешь ...
- Дорогой, это - сарказм.
- Чем вызван?
- Аура такая уж.
- Я вспоминал тебя семь тысяч раз ...
- ... По тысяче на день? Так редко, говоришь?
А икоты на неделе не было ...
- Не веришь, вижу, и верить не хочешь ...
- Тебе как лучше: "на одессу" в лоб
рубить правду или между глаз?
- Смотри не убей только ... :)
- Окей. 1:1.
- ... играем дальше?
- Хватит уже этих шуток.
Я, "блин", семь дней не сплю, не пью, не ем
и свято верю в то, что действительно достоин ...
за пояс - гордость, я ему звоню,
впервые проявив инициативу,
на том конце голос тоном "ню":
"Прости — я не один ..." да я себе противна!
Ты воспоминания вмещаешь в три нуля,
и уже в этом чувствуется разница,
а я от миллиарда - потеряла им счет,
ожидая, когда мне приснится
тот, кого возвела в ранг богов,
практически без преувеличений,
такой весь милый, родной, дорогой ...
Чтобы не сойти с ума - я катала стихи.
"Не один", "не один" - кажется слышу звон
осколков сердца битого сих пор,
эхо по венам ходуном - а он ...
Пускай. Теперь я буду на морозе.
И не дави здесь либу. Тридцать два?
Хочешь, чтобы я пересчитала?
- Тридцать один. Подожди, а то что-то голова ...
или земля скорее закружилась ...
- Не пей. По всему видать - у тебя глюк.
Еще на руках домой нести придется.
А я ...
- ... Ты - чудо. Я тебя люблю
и прошу ...
- ... Просишь что - руки и сердца?
Ну хотя мои подковы не смеши ...
- Я был не один - я был с лучшим другом,
и он сказал, что я не заслужил
тебя. И я поверил. Честно.
- Слушай,
давай по существу.
- Да, много слов ...
Чтобы я здесь дурачка не клеил ...
- А что - выходит.
- ... Я бы все сумел,
бы ты стала навсегда моей.
- Ты зовешь меня замуж?
- Нет - в омут.
В душу.
В сердце.
В первую очередь - в счастье.
Переступи обиду и поверь ...

- ... Почему меня?
- Потому что ты — самая лучшая.