.*.

Розчарувавши його,
Той самий біль отримала душа,
І зникло сонце, що світило довго,
Розчарування я отримала сама…
Вела себе я часом непристойно,
Хоч благородна ціль мене вела.
Я знаю чітко: «Його недостойна!»
Сама ж над іншим вище стою я…
Зникла мета, задля чого змінилась,
Не обігріти більш шмаття душі.
В поневіряннях я із шляху збилась,
Тепер не знаю куди далі йти…