 |
||
На развитие Ты-Поэт:
| ||
 |
Облако тегов
Літній вечір | |||
Заходить сонце. І змовкають звуки.
Душа холоне, проситься до сну. Стомились трударі. В них терпнуть руки. А соловей шукає ту,- одну. Світ засинає. Поринає в спокій. Лише закохані ще десь собі стоять. Про щось своє шепоче дуб високий, А цвіркуни про щось й собі кричать... Дрімає вітер, дихає спокійно. І подихом він колиха траву. Сова поважно (ну неначе то – людина!) Вже пильно здобич вигляда свою. Роса блищить у місячному сяйві, І перестав ридати соловей. Дуб задрімав. Довкола тихо й гарно. І кожному щось сниться (про своє). …А десь далеко розганя хтось тіні- То сонце підіймається зі сну. А я –частинка світу. Я – Людина. Для цього всього на Землі живу. | |||
|
|
|||
| Понравилось? Поделитесь с друзьями! |
5
2Количество просмотров пользователями: 20
Общее количество просмотров: 825
Другие стихи автора:
Мовчи
Господа!
Конец Декаданса
Музыка сфер
Звездное мгновение
