Запізно

Так болить мов безмежно крають, мою душу на дрібне шмаття,
І шматують її, роздирають, в щирих посмішках спалюють щастя.

Наче мріялось з небом в розмовах, майбуття в обіцянках хрестили,
Омиваєш в купелях тривоги, моя віра в глухому безсиллі.

Змалювала тобі себе кращу, слабке серце в долонях зігріла,
Вже можливо поразку відзначу,тиха доля в тобі загубилась.

Мій політ не витримують крила, це життя захопилось цинізмом.
Я в тобі свою творчість розлила, лиш шкодую, що трохи запізно.