Artemisia visia

Рілля забере що – віддасть…
…Ковтай знову попіл, ЦербЕре,
Разщавленну суміш сумну
Хай носять весняні вітри…

…Чекають крилаті арбітри
За сліз льодяних каяття,
Знов ллють твердолобі макітри
До страви полин вороття
Сухою стернею в пустелю…

…Хоч плечі уперлися в стелю,
Коліна знов прагнуть поклонів,
До темних , сакральних покуть…
…Скриплячі вози знову в путь,
Волів батогами деруть,
В чаду від священних глаголів
Відлизі кайдани несуть,
В блаженній щоб мерзнути кризі…

Рілля забере що – віддасть,
Земля знову піниться квіттям,
За стягів строкатим лахміттям
Лютує голодна напасть…
…Суцвіття кривавих жерців
Мерців в сухоустя цілує…
Статуї із гною мудрує,
З колишніх бо мало нещасть…