Долиняку А.А.

Чому душа співає радісно і дзвінко?
Коли до рук я збірник твій беру.
За спогади твого й мого дитинства,
Уклінно дякую своєму земляку.

Я знову бачу рідне те довкілля,
Садибу, ту що видно звідусіль.
Той сад вишневий, сніжно хату білу,
Де батько зустрічав Вас лебедів синів.

Багато весен з того часу пролетіло,
Та я жалію тільки ось про що,
Чому раніш ми творчо не зустрілись?
Адже єдині в нас і школа і село.


29- 02- 2012 р. «Степок» .
З повагою Н. В.