Дави на своє...

…Все минає, зминає в голодний кисіль,
Прірва часу ковтає сліз злизаних сіль,
Сохнуть кров на клейнодах, слова на вустах,
В небо чисте з пшениці знов здійметься птах…

...Все минає, стікає водою зі тла,
Все розвіє по світу мітла забуття,
Каяття та завзяття в багаття одне,
Знову камінь на гору хтось з гонором пне…

…І вгорі, на вершині, спочине… На мить…
І штовхне камінь ниць… Що живе – те болить,
Жалить серце, клює… Кожен знайде своє…
Правда кривду здолає… Дави на своє…