Перелаз

На відстані погляду оберти збавив час…
…Далі - вуаль на вуалі,
Слів тих все примарні скрижалі,
Ножі вже готових образ,
Якісь спононвічні далі...
Було…Все було й не раз…

Знов станемо на межі
Між світлом та тіні холодом,
Ворожі вітри дмуть голодом
Ворони в’ють гнізда в вежах
З іржі все того ж заліза
Літаючи в небі попелом
Колишніх багать завзять…

І стріли в потраву знать,
І постріли в спину…Всюди
І там, де не мають бути
Знов Юди та Брути…Люди…
…Спіраллю плелись маршрути
В провалля… А там, дивись,
Знов камінь штовхати ввись,
Та брати в кільце палати
Тих, що зі слізьми клялись
Віддати останнє з сЕбе…
І «бути»… Не тільки «мати»…

...Для чуючих серця дзвін
Лаштують корони з терну,
І тешуть за скроні скверну
Про велич сумних руїн…
...Час… Функція йде на згин,
Бур’ян знов вилазить з дерну,
Облизану на химерну
Пнуть правду в спочин хрестовин…

..................................................

На відстані погляду оберти збавив час....
Далі - руками закрити від вітру той вогник надії,
Колоти плоть жалом голок розколючої мрії,
Полоти бур’ян та палити суху полову….
…За межі ведмежі...І сохлий скрипить перелаз…
Дорога знайома. Було. Все було й не раз...