Сонце за хмари

Знов блукаєш, шукаєш спокій,
Десь в очей глибині - ямі…
Знайдеш, - блазнями на татамі
З тінню тіні борсатись за мить…

Далі, в райдузі спільних пролить
Перетворишся в орігамі,
Що за вітром, в молочнім тумані
В сон без снів в котрий раз залетить…

Ранок злиже з очей відбитки
Сонця ночі, що знов за хмари,
В дня поринеш химерні примари
В лабіринті мотати нитки…

В дикім спринті крізь тиск, по колу
Знову мчати в обійми ночі…
По колючому частоколу
В ритм та блиск, де живуть охочі…