Пляма на мапi

Крізь брами шпарини проблискує світло
Холодного Сонця останньої ночі
Стіни, бездоганно високої,
Пустелі згорівших вагань…

…Знов кажуть, що мало заклань
Принесли до правди охочі,
Давити на весла, гуртом, без вагань,
Залишивши спокій у спокої,
Ламати сталеві покої
Співзвуччям сердець коливань…

…З хреста сумно дивиться з подивом
Юродивих вічний взірець,
Блакитних небес холодець
Та золотом сяюче жито
Підіймуть нащадки на палю,
Та крикнуть в один голос : «Славлю!»…
…Те кістя, що кров’ю промито…

…Те саме розбите корито,
Ті самі примари Волі…
…І плачуть над плесом тополі,
І жаром знов гріє калина…
…Земля цій не заздрити долі,
В землі цій сліз налито солі,
Земля ця для когось єдина…
…Для когось – лиш пляма на мапі…
…Для когось – лиш твердь та сатрапи,
…Для когось – журба журавлина…