Мовчи

Холодна пляма місяця в тумані
В омані п’яній теплої ще ночі...
Знов тонуть у бездоннім океані
Рахуючи зірок сирітство очі…

Пустомолотство зчавленого слова
Ще хоче соку з каменю , та бач…
…Та легковійна та суха полова
Злетить за мить… Мовчи і ти…Пробач…

Мовчи, нехай дзвенять сталеві крила
У травах травлячи частотами нутро,
Ніч ковдрою дітей своїх накрила
На погляд ставлячи своє німе тавро…