Опора

З глибини перспективи, під в’ялі мотиви…лови…
Виринає та точка,що все на пусте обертає…
Що продерлася крізь сталь гартованих,кованих грат…
…Що не знає тих власних первісних,сучасних,словесних
Чи якихось іще визначаючих координат…
…
…Опирайся на неї,і пнися на гору,за стелю,
Бачиш чорні пустелі у поглядах знаючих ЯК…
Не зважай, їх шляхи в нікудИ з невідкІль-невеселі,
Ті оселі покосі від краму , там мозок набряк
ЖмутОм тих же думок,що борсАються в тій же багнюці,
Тим же тертим маршрутом з колись все снують до тепер,
Ти ідеш між химер, по болотам із тягнучим брудом,
Тебе тінь стереже, тії точки що з неї роздер
Безліч сфер…Не втрачай її більше в тумані…
…у солодкій омані кИмось-Якось закручених слів…
…Ти опори хотів… обіпрись на шторми в океані,
На проміння світил та на вітру між зЕлені спів…

…З глибини перспективи,під в’ялі мотиви…лови…
Виринає та точка, що все на пусте обертає…
Діри в ситі душі як то може сягає-латає,
І кує ланцюгами якісь недолугі вірші…