В полонi сну

Плачуть ікони забуті в холодних покуттях,
Кігті вітрів рвуть лахміття строкатих хоругв,
СмІття кружляє в танку на тернистих розпуттях,
Ріже замерзлу ріллю ржею з’їдений плуг…

Тихо пливуть в мутнім мареві літери - титри,
Дзвони гудуть, б’ють секунди серпами підков,
Час неохоче вичавлює краплі з клепсидри,
Гідри стоглаві пророчать відвічну любов…

Білий полон. Чорний крук хоче сісти на руки.
Тісто туману. Омана руїн Вавилону.
Плечі титанів втомились тримати онуків,
Очі колючі сховались в шатро балахону…