Ріка широка наче море
Вода прозора мов кришталь
Несе поволі жовтий човен
Що дивну виклика печаль
Неквапом плине тихо-тихо
Немов не знає берегів
Невже його спіткало лихо?
Вітрил немає, веслярів...
Чом до причалу не прип'яли
Міцніше? Просто сплинув час
Вітри швартови розірвали
І він пливе, летить від нас...
І тихий подих знов над нами...
Як завжди, крізь усі віки
Летять осінніми вогнями
Крилаті човники-листки...
