Кровь не водица

Велить нам Бог: «Прощайте ворогів!»
А я от, хлопці, бачте, не зумів…
Бо раз Небесна сотня полягла –
Не може бути прощення для зла!

Їх Бог простить, напевно, Сам від Себе,
Бо Він же Бог і в нього усе Небо,
А наше діло - зустріч їх прискорить,
Тоді й від нас хоч буде якась користь…

По правій нас ударили щоці,
Ще на Майдані, ці запроданці,
А ми віддали Крим, як ліву щоку,
Та знов удар в живіт…Назад – НІ КРОКУ!

Не буду трактувать Закони Божі,
Раз Бог їх дав – мабуть, вони хороші…
Та толмачі й писці, коли писали,
Напевно, десь взяли і прибрехали…

Не можуть бути прощені падлюки,
Що обрікають праведних на муки,
А раз їм не «воздасться» на Землі,
Ми відрубаємо їм пазурі!

Хоч хто по вірі буде тут наш ворог -
Лише сухим тримаймо, браття, порох,
Ми зло накажемо, бо так годиться,
Невинна кров – це точно не водиця!