Зламана весна

Плюється снігом зламана весна,
Стидається своєї назви квітень,
Струна, стіна, дагеротип вікна,
Вольфрам дзижчить, тікають очі стрітень…

Гірчить на дні торішній падолист,
Пожухлі дні, хімічні, грішні ночі,
Дахи, шляхи, мережева намист,
Лякає вітер сни, реве, регоче…

Зомбує суміш плазми та свинцю,
Шугає баба з гострою косою,
Б’ють вогкі крила тіні по лицю
І труїть небо ртутною росою…