Пiд маскою Сфiнкса

Їдуча, червива пекуча роса,
Іржава коса, гул далекого дзвону,
Дрижання землі, ґвалт нутра Вавилону,
Під маскою Сфінкса червона сльоза…

Химери з віків як голодні шуліки
Що згадують міфів пров’ялених смак,
І колір на колір, і знаком на знак,
І меч до меча, і рубінові ріки…

Намолена січ, спів бича чавить тишу,
Криваві хоругви, криві образИ,
І знову на леза штовхають тузи
Ховаючись далі у затишну нішу…

Деталі закляклої, злої машини,
Тремтіння лубочних вершинних зірок,
В кулісах вже пишуть на подих оброк
І пазуром гострим звіряють аршини…