Смерть або воля!

Ніхто, кажу́ тобі … ніхто,
Не зломить волю неньки-України.
Вона, як фенікс, чи «неопалима купина»,
Завжди повстане із вогненної руїни.

З народження само́го, все… своє… буття,
Вона боролася з потворними круками.
Що намагалися, під корінь, вирвати життя.
Від крові чорними, могильними руками.

Боролася... за кожний но́вий день,
За пелюсток квітучої калини біля хати.
За неповторність чарівних пісень.
За теплу посмішку, що завше дарувала Мати.

За щирий і нестримний сміх дитини,
За те, щоб була краща у людини доля.
Усі сини і дочки неньки-України,
Всі разом….
……. СМЕРТЬ ВОРОГАМ КРАЇНІ ВОЛЯ!