Чорне сонце

Роздирай шкаралущі протрухлих персон,
В чорній гущі смоли на десятому дні,
Дні холодні, життя тане в них наче сон,
Правнук вітру, Ясон, пил зернА в бороні_

_Чорне сонце цілує повіки ляльОк,
Гострі шпИльки думОк жалять млявий нейрон,
Вічна жниця вже добич збирає в мішок
Під докучливий, давлючий регіт ворон_

_Шепіт тіні… мовчи, не дивись за плече,
Серед льоду дзеркал стрілки вирви з осі,
Рідне щось по прочищеним трубам тече,
В травах в’ялих марудяться змії в росі_

_Заплітай коси лозам, по колу ходи,
Рви коріння гниле і ламай ланцюги,
Замітай і плутАй між стовпами сліди,
Залишаючи голих надій береги_

_Роздирай шкаралущі протрухлих персон,
Шепіт тіні… мовчи, не дивись за плече,
Здайся волі глибин у відвічний полон
Розмиваючи обриси слів і речей…