Homunculus

Ламає вщерть скляне склепІння пут,
ЗернЯ паде в шиплЯчу піну маси,
В ікровороті дертися на стІни,
Чи крИльми плЕскати, чи йти до свинопасу,
...ЗабИтися у мрЯчну загорОдь…

Машинні прИйми, припечи живе,
З корінням рви надії атавізми,
В шпарину, в мур, трагедія без дії,
Крізь сміху спазми до хмільнОї трИзни,
З щабля на щабель, _труби, _мідь, _вихОдь…

Гар прийме тигель, з’їсть вогонь тягар,
На нове коло, у прозору колбу,
Чави лунУ бажань, гартуй покОру,
Здирай тавро вже знАючого з лоба
Й завчи єдину мантру : не нашкодь…