Прийшов прогрес...

Прийшов прогрес, змінилося усе,
Йдуть школярі, у них свої турботи,
В дітей мобілка, біля вуха, над усе,
З айфонами сидять на кожнім кроці.

А я, дитинства пам’ятаю ті часи,
Коли комп’ютером служила рахівниця.
Дітей, до хати, не загониш, як завжди,
У цьому мабуть й є, ота, різниця.

І той один на всіх велосипед,
І м’яч старий, що до дірок побитий.
Узяті, в брата, ржаві ковзани,
На валянки, на швидкоруч одіті.

Згадалися, з газети кораблі,
Що по струмках неслися на край світу.
І вкрадені колгоспні кавуни,
Зелені яблука у пазухи набиті.

Була проблема, кошти де знайти?
Щоб у кіно, за всяк ціну, сходити.
І лізеш до курятника в гніздо
За крашанкою, щоб біду рішити.

І день, у день, мов риба у воді,
Що зуб на зуб, уже не попадає.
Грязюка виступить на синій бороді,
А потім мама, вкотре відмиває.

Ми не сиділи вдома як сичі,
Не грали в тетрі, не було айфонів,
Ганяли днями кожані м’ячі,
До темряви гуляли у «шпіонів».

Щоб ми хворіли? Ніколи було.
Хоч воду, взимку, пили з ополонки.
Ми вболівали класом за футбол,
І не стояли осторонь в сторонці.

Ми діти тих, хто повернулися з війни.
Хто піднімали господарство із коліна,
Ми вдячні долі, за цікаві ті часи,
Котрі пригадуються в ці хвилини.


01-06-2015 р.