Шануйте батьків.

По білій палаті, на дужих руках,
Батько веде тяжко хворого сина.
Від горя, застигла сльоза на очах,
Серце болить, адже рідна дитина.

Вкралося горе в сім’ю, як завжди,
Так несподівано, що й не чекали.
Тату, облиш, сам я мушу дійти,
Синові губи ледь чутно благали.

Трапитись з кожним може біда,
Тяжко удвічі, якщо це дитина,
Кошти потрібні, і ліки сповна,
Відповіли так в лікарні родині.

Так, на терезах, дитини життя,
Життя, що згасає за кожну хвилину.
Тільки батьки, щоб біду відвести,
Все віддадуть, задля рідного сина.

Ген негаразди пішли ніби в снах,
Серце радіє, розквітла дитина.
Тільки у батька, чоло за цей час,
Білими пасмами посеребрило.


Бакалдіну Юрію з повагою Н.В.

03-04-2014 р.