Мисливці брехуни...

Що мисливці брехуни,
Навіть діти знають.
Тільки не завжди вони,
Все розповідають.

В ліс забралися куми,
Свиней вполювати.
До рушниць, ще додали,
Горілки багато.

Майже день Вони дарма,
Лісом ноги били.
Поросяток, тут немає,
Говорить Гаврило.

Аби часу не гаяти,
Горілку відкрили.
Раптом з хащі, щось страшне,
Висунуло рило.

Кум, наливши самогону,
Випустив стаканчик.
З лісу, вискочив сікач,
Як гора кабанчик.

Гнат, з рушницею заліг,
Пострілом не вцілив.
А в Гаврила, як на гріх,
Порох знов відсирів.

Кабан дибки шерсть підняв,
Налив злісні очі,
За мисливцями погнався,
Аж трава лопоче.

Гнат іще раз намагався
В кабана поцілить.
А очима вже шукав,
Сосну на прицілі.

Першим на неї злетів,
Кульгавий Гаврило.
Потім, кум поруч засів,
Вибившись із сили.

Сікач хвостом повиляв,
З крамом розібрався.
Пляшки рилом поваляв,
До лісу подався.

Марко тихо запитує…
Що це куме пахне?
Та я, той, ну як його?
Трішечки злякався.

Майже сутки на сосні,
Мисливці сиділи,
Слава Богу, сікачі,
Не лазять по гіллі.



21-01-2016 р.
-----------------