Мої роки

Мої роки, немов шалені коні,
Що здичавіло мчаться по житті.
Вони летять здолавши перепони,
Час відбиваючи копитами мені.

Як той табун коней призупинити?
Та загнуздати, щоб повільно йшли.
Хіба окрайцем хліба приманити,
Не допустивши до кінцевої мети.

Від неї неможливо відкупитись,
Ні золотом, ні коштами казни.
Не в змозі люди час призупинити,
Ні до, ні після званої пори.

Летять роки у вирій, на простори,
Я впевнений повернуться вони.
У дітях, внуках світло ясночолих,
І проростуть мого життя ростки.


23-02-2013 р.