Так раніше у селі,
Аби щось зробити,
Неодмінно самогон
Потрібно варити.
Тут за пляшку первака,
Город тобі зорять.
Дров із лісу привезуть,
І навіть поколять.
Ось і вирішила Марфа,
Щоб не відставати,
Крадькома від чоловіка
Горілки нагнати.
Тільки її «паразит»,
Нюх відмінний має.
За сто метрів відшукає,
Де закваска грає.
Тільки Марфа до сусідки
Вибігла із хати,
Носом Марко оковиту
Враз почав шукати.
Й цього разу , як на гріх,
Лихо тут, та й годі.
За хвилину відшукав
Бражку на городі.
Прихопив з собою кухоль,
Щоб зілля напитись.
Бідон з силою відкрив,
Хотів похмелитись.
Що надалі відбулося,
Ледве пам’ятає.
Щось страшенно вибухнуло,
Сичить, та літає.
Зацідило по зубах,
Дісталось по ребрах.
Маму й тещу, всіх згадав,
Марко з пересердя.
З голови, стоїть до п’ят,
Бражкою облитий.
Бо на сонці, той бідон,
Був міцно закритий.
На додаток, ще йому,
Вибило два зуба.
Ну, а решту, «полічила»
Дружинонька люба.
08-12-2015 р.
------------------
|