Рештки гриму

Над прірвою новОго дня,
Під дАвлючим шатрОм безодні,
Де темних янголів рідня
Стомившись бОрсатись на споді
Гвалтує муз, п'є душ нектар,
Ламає недолугі рими,
Сплітає павутиння мар,
Змиває бруд і рештки гриму
Зі зашкорУблих, млявих душ...

Застигни, слухай ніч, мовчи,
І аніруш, і в тінь вдивись,
Втрачай думки як в падолисті,
Чекай розхристаний , імлистий
Світанок... У ніщо молись...

Над прірвою нового дня,
Жаги загнавши гостре жало,
Хіть верещить, як те щеня
Якому пестощів замало,
Стинаючи коріння слів,
Ламаючи сумління гілля,
Тлій, як до того не зітлів
І спліну пий прогіркле зілля...