Мій сотий вірш

Мій сотий вірш. Звичайно ж, він тобі.
Кому ж іще, я міг його подарувати?
Розчиниться і зникне у людській юрбі,
А я завжди буду тебе кохати.

Не зміг в обіймах втримати твоє тепло.
Воно розтануло, мов шоколад в гарячій каві.
Твій образ сховано за непрозоре скло.
Лиш у ві сні твої я бачу посмішки ласкаві.

Не втримав ніжність твоїх лагідних долонь.
Сльозинок радості не встиг, із твоїх щічок назбирати.
Нам крила опалив сліпий вогонь,
Нам не судилось разом в небесах літати.

Мій сотий вірш. Звичайно ж, він тобі.
Кому ж іще, я міг його подарувати?
Не зміг з тобою бути в цьому я житті,
Тож, буду у наступному чекати.