Пальміра

Чорне каміння, спечена кров,
Око п'є воду холодного неба,
Бог вже забрався в найвищу з будов,
Богу любові отари не треба...

Ворон у хмарах, змій в бороні,
Кожному своє, частка до частки,
Час для потал на останній війні,
Чавкають щелепи мертвої пастки...

Хвиля до берега, сонця магніт
Зваблює погляди вільних від віри,
Знову по ребрах крихких пірамід
Йти до примар чергової Пальміри...