злука

в її голові медуза,
в його голові багаття,
як кулю ковтає луза
ковтає бджолу латаття,

обійми німої ночі,
розчавлені спліном чирви,
колись бо були охочі,
ходити по краю прірви,

ліпити піщані замки,
губити насіння в шпарах,
ковтати сріблясті зламки,
ховатися в теплих хмарах,

кохатися з тінню бога,
борсатися в снів болоті,
ламати крилатим роги,
зникати в останній ноті...