333

Земля без назви, простір без межі,
Співають мантри дротяні мережі,
Куди не йди - ні знаку на стежі,
На небокраї - як примари вежі...

Чи знає компас, де живуть сніги,
Ти кинеш промінь в напрямку чужому,
Палити душі, палять як солому...
Смішної віри злишок - для снаги...

Рука квапливо третю цифру пише,
Зачатки сумнівів як пил з люстер зітри,
За тебе вітер, місяць, темінь, тиша,
Амінь. Фугасним. Триста тридцять три...