4.5.0.

Війна розірвала на дві половини зі слів наспіх справлену душу,
Бетонні, порожні, німі домовини сни жовті забути чи змушу,
Байдужі ворони, чужі терикони, ікони з трикутником чорним,
Докучливий шепіт христа і мамони з хриплячим відлунням моторним...

Війна розчавила лещатами чирви, що марили злитися в купу,
Водити важкі хороводи край прірви, трощити ілюзій шкарлупу,
Ні бігти по колу, ні обрій палити, ні роєм на рій заморока,
Тотожні молитви, порожні корита, і вицвіла райдуга ока...