Тепер і ти...

Тепер і ти той, хто зриває квіти,
І дивиться згори на згарки доль,
Руйнуються світи, сміються діти, -
Байдуже граєш виписану роль...

Тепер і ти чужі лякаєш мрії,
І дати трансформуєш на хрести,
В твоєму серці - чорні суховії,
Пусті скрижалі, спалені мости...

Тепер і ти крихкі ламаєш грати,
І не рахуєш вибитих сердець,
Для тебе світ - сухі координати,
Для тебе небо - мертвий холодець...

Тепер тобі ковтати дим і попіл
Колишнього, забутого життя,
Ходити колами кривої правди окіл
І відганяти словом забуття...