Далі

Хай ще лащиться вересень, далі - зима,
Далі білі вуалі та сірі думки,
Хай дзвенить ще остання найтонша струна,
Далі серце холодне на гострі гаки,

Далі темінь бетонних, щербатих покуть,
Довгі тіні на сніжно-брудному рядні,
Най ще музи розбещені мозок клюють,
Далі з сита на сито слів мотлох на дні...

Хай ще брешуть провалля байдужих очей,
Хай ще смокче спокуса ліниві думки,
Далі смоли чавити з холодних ночей,
Годувати зомлілу химеру з руки...

Хай ще лащиться вересень, далі - стіна,
І порожні церкви із пеньками свічок,
Далі року найглибша, сліпа борозна
Й пересушені русла надхнення річок...