Богомол

В кімнаті свище вітер, гіркий лякає дим,
Тобі замало літер під небом слюдяним,
Ти вижив в пеклі злуки, скінчилась круговерть,
Стерпівши щастя муки тікаєш з пастки геть...

Не хочеш в теплу пащу взаємностей без грат,
Ти плутаєш, ледащо, відбитки чорних дат,
З нівідкіля в нікуди, хвоста кусає тінь,
Дощі ідуть і люди, їх всіх шкода, амінь...

То злука богомолів, осінній день зотлів,
Шукаєш пустоцвіти відрізаних голів,
Годинники без руху, остання муха, стіл,
На білих простирадлах відбитки мокрих тіл...